Четверта субота листопада.  Щорічно українці  вшановують пам’ять загиблих від  Голодного Мору співвітчизників.

У минулому столітті українці пережили три голоди: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Зараз на законодавчому та юридичному рівні Голодомором називається тільки геноцид 1932-1933 років. Події 1921-1923 та 1946-1947 років визначають як масові голоди, проте їх геноцидний характер ще не доведено.

1932 року очільники ВКП(б) та уряду СРСР вкотре запровадили хлібозаготівлі, а ще  «чорні дошки»,  блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних стати колгоспниками і не тільки. Тоталітарна система створила для українців  такі умови, які  вели  до  їхнього  фізичного знищення. Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику комуністичного тоталітарного режиму, приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв, але на сьогодні відомо, що в Україні від голоду загинуло  більш ніж 10 мільйонів чоловік.

Студенти групи ПО-23 досліджували трагічні сторінки нашого минулого на занятті з історії України (викладач Славич Л.В.). Адріана Керелюс підготувала доповідь про причини та перебіг голоду  1921-23 рр. Софія Стецик та Анастасія Литвин досліджували геноцидний характер Голодомору 1932-33 рр.

Талановита молодь коледжу через малюнки спробувала передати біль і трагедію Голодомору 1932-1933 рр. Хвилиною мовчання студенти вшанували пам’ять невинно убієнних голодом українців.

Як слушно зазначив голова Українського Інституту національної пам’яті Антон Дробович : «… пам’ять про Голодомор для українського суспільства — це не тільки питання співчуття, жалю і смутку за жертвами комунізму, але і справа принципу, мірило справедливості та критерій людяності».

МИ ПАМ’ЯТАЄМО. ПІДТРИМУЄМО ТИХ, ХТО БОРЕТЬСЯ ЗА УКРАЇНУ.